Падали тіні

Падали тіні
На наші гори
Ми ззовні - спокійні
Всередині - горе

Падали тіні
А ми стояли
Сонце зійшло
Тіні повмирали

Тіні падали і з ними все ставало ясно
Люди прокидаються, і це прекрасно
Люди помирають, але Дух є Вічний
Навіть, коли мандрую у світ потойбічний

Коли здається, що ці сни надто глибокі
Пригадаю яким благословенням є спокій
Пригадаю і подякую, що я - живий
І нехай гори у тінях, зате наш хребет гірський

На ньому бережемо наше Українське небо
Не завжди те, що хочу, але завжди те, що треба
Життя мені дарує, і я дякувати вчуся
Бути невдячним - це єдине чого я зречуся

Найважче дякувати тіням та і це під силу
Хоча б за те, що нашу мужність нам самим відкрили
Страх залишився, але більше не керує мною
В мені є Бог, тому я вистою в цьому двобою

Падали тіні
На наші гори
Ми ззовні - спокійні
Всередині - горе

Падали тіні
А ми стояли
Сонце зійшло
Тіні повмирали

Сонце зійшло, бо сонце сходить щоранку
Хтось одягає останню, хтось першу вишиванку
Життя триває і його не можливо спинити
Не можна ні окупувати, ані захопити

Можна понівечити форму, але суть є вічна
Я думаю про це, коли почуваюсь пригніченим
Я згадую, що я себе і життя возвеличую
Кожного разу, як собі та іншим шлях освічую

Так щоби було менше тіней, і більше правди
Так щоб менше всього боятися, бо більше знати
Так шоб коли не знаєш то не боятись спитати
Невігластво - блаженство, але не для нас з братом

Ми не даремно тут, від нас залежить доля світу
Чи нашим дітям суджено повзти, а чи летіти
До світла, що не забрати ніколи й нікому
Коли світло це Бог, що дивиться за нашим домом

Падали тіні
На наші гори
Ми ззовні - спокійні
Всередині - горе

Падали тіні
А ми стояли
Сонце зійшло
Тіні повмирали

Падали тіні, падали тіні
Падалі тіні, а ми стоя-а-али
Падали тіні падали тіні
Сонце зійшло - тіні повмира-а-али

Падали тіні, падали тіні
Падалі тіні, а ми стоя-а-али
Падалі тіні, падали тіні

Падалі тіні, падали тіні