Без Вагань
нехай вітри збивають з ніг
хай сонце закивають хмари
й спинитисяб під дахом міг
та надто нудно жити в храмі
не страшно згинути в пітьмі
якшо ніколи не спинятись
сьогодні цар а завтра ні
життя коротке щоб боятись
на завжди відпускаю страх
литітиму неначе птах
знищу тягар минулих літ
ніщо не спинить мій політ
розібью кригу на дущі
і знов читатиму вірщі
тій що красива як зоря
ті що сьогодні лиш моя
хай знають друзі й вороги
стихіями не припиню я грати
вогнем розтоплю я сніги
водою витичу крізь грати
серце додаток до дущі
а смерть не привід щоб вагатись
якщо зімною то мерщі
життя коротке щоб боятись