Голос

Я чув голос Бога, маленька.
Чув в гучному громі, що тривав три дні,
В весняному дощі, в кожній хмаринці і в кожному сні.
Я чув його у вітрі і в холоді бетонних стін,
він кожного разу казав про тебе мені.

В тремтінні вогню я бачив дивні картини,
Я бачив роками у кожній пташці, у кожному парку.
Бачив твій поступ, легкий і тривожний,
у кожному камінчику кожної башти.

Я чув запах волосся в диму цигарок,
в бензині, в містах, в лісах під дощем.
В мирних жителях сіл і в формуваннях думок.
В дивній жіночці вранці, вкритій плащем.

Всюди була ти.
Я відчував твоїй дотик.
Всю ніжність твого буття
я сприймав через твоє звертання «котик»,
яке ти кидала на мене йдучи берегом, без взуття.

Я не знаю кількість твоїх відтінків, вони затьмарюють небо,
але й воно було створено аби споглядати на тебе.
аби в усіх світових віршах і у кожному подиху,
я відчував би твій погляд і сходив би з розуму.