Ти мене не знаєш

Ти мене
Не знаєш від слова взагалі
Не знаєш хто я

Та якби
Не розкидало нас по цій землі
Я завжди поряд

Ніби сто років знайомі
Разом навчались у школі
Тусовались в одному колі
Виростали в одному районі

Поступали в одні інститути
Переглядались на спільних маршрутах
Я постійно був твоїм сусідом
Та в суєті мене не замітно

Так буває. Ніяких приколів
Наче познайомились на пероні
І я сів у потяг і помчав далі
Махнув рукою тобі на память

Знаєш мій голос - відрізних треки
Опишеш ріст і автопортретик
На руках особливі прикмети
Номер і колір моєї карети
Але раптом хтось запитає за мене

Ти мене
Не знаєш від слова взагалі
Не знаєш хто я

Та якби
Не розкидало нас по цій землі
Я завжди поряд

Ти мене не знаєш взагалі
Не чули ніхто з твоїх пацанів
Як там я ? Піднявся чи досі на дні
Знову мимо - чи таки задів

Не випадково
Бував в тебе дома
В звуці динаміку
Твого телефону
У компаніі тобі не відмовив
Щоб б хто не думав , ніколи

Засиджувались на роботі
Говорили про плани на потім
Гуляли при різній погоді
На тобі і зараз мій одяг

Тепер все змінилося в корні
Дні стали менш безтурботні
Знайтись як тоді спроби марні
Та на звязку по сьогодні

Пам’ятаю тебе та не імя твоє
Бо тут багато цих фізіономій
Та я танцюю в такому потоці
Багато знайомств у цьому році

Мабуть і в тебе їх досить
І кожен так уваги просить
Не вправі його обділити
Так чуття нам підказує

Земля кругла до наступних
Не важливо який вік нам стукне
По очах не по поступках
Вірб зо зв’язок не стухне

Спитають у тебе « а хто це» скажеш що

Ти мене
Не знаєш від слова взагалі
Не знаєш хто я
Ти мене
Не знаєш від слова взагалі
Не знаєш хто я

Та якби
Не розкидало по цій землі
Я завжди поряд